Нещодавній успіх місії Artemis II з його сучасними обчислювальними системами різко контрастує з тим, що космічні апарати NASA, Voyager 1 і 2, продовжують функціонувати в глибокому космосі, використовуючи обладнання 1977 року. Ці зонди, запущені майже півстоліття тому, все ще передають дані, незважаючи на те, що працюють на комп’ютерах з об’ємом пам’яті меншим, ніж у сучасного JPEG-файлу.
Реліквія, яка все ще працює
Кадри з лабораторії реактивного руху NASA показують величезні комп’ютери Univac та IBM, які колись контролювали місію Voyager. Системи покладалися на перфокарти, магнітні стрічки та комунікаційний центр, що гуде телефонами та моніторами – далекий крик від гігабітного Ethernet і потрійної надмірності систем космічного корабля Orion сьогоднішнього дня.
На кожному із зондів Voyager встановлено три комп’ютери із загальною пам’яттю всього 69,63 кілобайта. Дані зберігаються на цифрових 8-трекових магнітних стрічках і передаються на Землю зі швидкістю 160 біт за секунду – повільніше, ніж навіть dial-up інтернет. NASA використовує масивні антени для виявлення все більш слабкого сигналу Voyager, але робота апаратів, що продовжується, доводить надійність старих конструкцій і важливість резервування.
Чому це важливо
Місії Voyager є епохою дбайливого проектування, що пріоритезує надійність над сирою обчислювальною потужністю. Сучасні технології можуть бути швидшими, але ці вінтажні системи витримали десятиліття впливу радіації та екстремальних температур у міжзоряному просторі. Той факт, що вони все ще функціонують, показує, що довговічність не завжди пов’язана з новітніми технологіями; іноді справа у простоті, резервуванні та надійній конструкції.
У міру виходу з ладу компонентів або їх відключення для економії енергії термін служби Voyager скінчиться. Тим не менш, їхня робота є свідченням людської винахідливості і нагадуванням про те, що навіть старі технології можуть розширити межі досліджень. Успіх Voyager підкріплює ідею про те, що надійні інструменти навіть реліквії минулого все ще можуть відкривати майбутнє.
