Тисячі років тому на території сучасної Домініканської Республіки стародавні бджоли використовували незвичайне місце для гніздування: кістки вимерлих ссавців. Дослідники знайшли докази того, що бджоли жують дірки в зубних ямках скам’янілих гризунів і лінивців, поведінка, яка раніше не була задокументована в палеонтології. Це відкриття дозволяє по-новому зрозуміти здатність бджіл до адаптації та складну взаємодію в стародавніх екосистемах.
Жахливе середовище проживання
Відкриття відбулося в печері Куева-де-Моно, усіяній останками вимерлих тварин. Спочатку вчені досліджували це місце в пошуках скам’янілих ящірок, але незабаром зрозуміли, що вони натрапили на доісторичне «поле вбивства» — колекцію кісток, викинутих стародавніми совами. Серед цих кісток вони виявили десятки тисяч щелепних кісток, що містять гладкі чашеподібні структури всередині зубів. Це були не природні утворення, а водонепроникні стільники з розплодом для одиночних бджіл.
Унікальна стратегія вкладеності
Вид бджіл поки не ідентифікований, але, мабуть, вони скористалися готовими порожнинами в кістках. Палеописи показують, що така поведінка існувала в пізньому четвертинному періоді (початок 125 000 років тому), причому деяка активність бджіл датується більше 4500 років тому.
Чому кістки? Дослідники припускають, що неглибокі або тонкі грунти в навколишніх лісах змусили бджіл шукати альтернативні місця для гніздування. Кістки також могли забезпечувати додатковий шар захисту від хижаків, таких як паразитичні оси, діючи як природний «термос» для захисту личинок, що розвиваються.
Комунальне гніздування в стародавніх кістках
Докази вказують на повторне використання кісток протягом тривалих періодів часу. Кілька гнізд було знайдено в одній зубній порожнині, що свідчить про спільну поведінку. Бджоли могли повертатися до тих самих кісткових структур з покоління в покоління. Це підтверджується виявленням гнізд у кількох шарах ґрунту в печері.
Це відкриття підкреслює, як навіть вимерлі тварини можуть продовжувати відігравати роль в екосистемах навіть після смерті, слугуючи несподіваним притулком для інших видів. Відносини між бджолами та кістками дають унікальне розуміння доісторичної екологічної динаміки.
Це відкриття демонструє, що навіть у смерті стародавні організми можуть підтримувати життя. Бджоли не просто використовували ресурс; вони пристосувалися до унікальної можливості, яку залишили хижаки.
