Дослідники Microsoft розробили революційну систему зберігання даних, що використовує крихітні скляні прямокутники, здатні зберігати інформацію до 10 000 років, що перевищує можливості будь-якого існуючого методу архівації. Технологія, детально описана в журналі Nature, використовує лазери, машинне навчання та унікальний 3D-процес травлення на основі вокселів для забезпечення довговічності даних. Ця розробка вирішує критичне завдання: довгострокове зберігання життєво важливих записів, таких як дані про зміну клімату та історичні архіви.
Як це працює: Травлення даних на склі
Система зберігає 4,8 терабайта даних на шматку скла розміром 12 см товщиною 2 мм. Це досягається шляхом точного травлення 301 шару мікроскопічних воксельних отворів з використанням лазерних імпульсів тривалістю всього одну квадриллионную частку секунди. Процес вимагає мінімальної кількості енергії (приблизно половину енергії, що міститься в брюссельській капусті) і включає корекцію помилок для забезпечення цілісності даних.
Для читання даних потрібно мікроскоп, щоб сфокусуватися кожному шарі, а алгоритми машинного навчання інтерпретують отримані зображення. Багатошарова структура додає складності, але також підвищує довговічність.
Неперевершена довговічність: Стабільність, перевірена жаром
Для оцінки довгострокової стабільності дослідники піддали скло екстремальним температурам (до 500 ° C). Їхній аналіз показує, що при 290°C скло може надійно зберігати дані більше 10 000 років – а при кімнатній температурі навіть довше.
Зовнішня перевірка з боку вченого-скляра Доріс Монке підтверджує це твердження, зазначаючи, що процес створює “постійні зміни” у структурі скла, що робить його набагато довговічнішим, ніж традиційні методи. Монке також наголошує, що вбудовані порожнини захищені від зовнішніх пошкоджень, що знижує ризик появи тріщин.
Реальні обмеження: Людський фактор
Незважаючи на чудову довговічність, існують практичні обмеження. У дослідженні були повністю оцінені механічні напруги чи корозія, чинники, які можуть вплинути на довгострокову читаність. Крім того, успіх системи залежить від обережного поводження: втрата, випадкове розбиття або просто забуття зведуть нанівець її довговічність.
Проблема полягає не тільки в технології, а й у тому, щоб майбутні покоління визнавали та зберігали ці “скляні книги” як цінні архіви даних.
Це дослідження є значним кроком на шляху до дійсно довгострокового цифрового зберігання даних, але його успіх залежить як від наукових інновацій, так і від людської відповідальності.
