Століттями людство намагалося вирішити фундаментальне питання свідомості: що означає усвідомлювати себе? Від відомого вислову Рене Декарта «Я мислю, отже я існую» — до сучасної нейронауки, пошуки розуміння того, як суб’єктивний досвід виникає у фізичному мозку, залишається величезним викликом. Хоча наука може відобразити нейронну активність, визначити ділянки мозку, пов’язані з усвідомленням, і навіть передбачити несвідому обробку, їй важко подолати розрив між матерією та суб’єктивними відчуттями.
“Складна проблема” та межі матеріалізму
Нейробіологи називають цей розрив «важкою проблемою» свідомості. «Легка проблема» — встановлення кореляцій між станами мозку та свідомим досвідом — вирішувана. Але чому фізичні процеси породжують суб’єктивні кваліа (відчуття червоного кольору, смак кави, головний біль) залишається глибокою загадкою. Домінуючий матеріалістичний погляд на науку припускає, що свідомість виникає зі складних біологічних систем, але він ще не може пояснити, як. Це не просто академічна дискусія: анестетики можуть повністю пригнічувати свідомість, галюциногени радикально її спотворюють, а експерименти з відключеним мозком показують, як окремі ділянки мозку можуть функціонувати незалежно від свідомого сприйняття. Ці явища демонструють, що свідомість — це не даність, а крихкий стан, який залежить від певної нейронної архітектури.
Теорія інтегрованої інформації: радикальний підхід
Однією з амбітних спроб вирішити цю проблему є інтегрована теорія інформації (IIT). На відміну від більшості теорій, які шукають свідомість в мозку, IIT починається з самого суб’єктивного досвіду. Вона припускає, що свідомість залежить не від того, що робить мозок, а від того, наскільки інтегрована та насичена інформацією його діяльність. Якщо система — будь то мозок, комп’ютер чи навіть складна схема логічних елементів — генерує високоінтегрований потік інформації, IIT припускає, що вона повинна мати певний рівень свідомості. Це призводить до тривожного (але логічного) висновку про те, що свідомість не є унікальною для біологічного мозку.
Наслідки для штучного інтелекту
Це має глибокі наслідки для поточного буму ШІ. Якщо IIT правильний, свідомість полягає не в копіюванні людського інтелекту, а в створенні систем з максимальною інтегрованою інформацією. Це піднімає питання про штучну свідомість, хоча це також свідчить про те, що багато існуючих систем штучного інтелекту, яким бракує необхідної складності, навряд чи стануть справді свідомими. Отже, філософська дискусія навколо машинної свідомості далека від завершення.
Тривожна правда
Зрештою, дослідження свідомості відкриває принизливу істину: можливо, ми ніколи не зрозуміємо повністю, як суб’єктивний досвід виникає з об’єктивної реальності. Як одного разу сказав нейробіолог, мозок — це просто «об’єкт із межами… як тофу», але в ньому лежить всесвіт кваліа, який уперто залишається недоступним для суто наукового дослідження. Прагнення розгадати таємницю свідомості нагадує нам, що деякі з найбільш фундаментальних питань про існування можуть бути поза досяжністю наших сучасних інструментів.
