Заборони та реальність: чому зменшення шкоди є найкращим підходом до ШІ в освіті
Останніми місяцями навчальні заклади по всьому світу охопила паніка навколо використання штучного інтелекту, особливо генеративних чат-ботів, таких як ChatGPT. Реакція часто передбачувана: повний бан. Школи блокують доступ до веб-сайтів і забороняють використовувати мобільні телефони, сподіваючись, що це перешкодить учням використовувати ШІ для виконання домашніх завдань або написання есе. Однак, як показує досвід і дослідження, такий підхід не тільки неефективний, але й контрпродуктивний. Замість того, щоб боротися з неминучим, настав час для освіти перейти до стратегії зменшення шкоди.
Чому заборони приречені на провал?
Заборони завжди були поганою тактикою, особливо коли справа стосується технологій. Спроба повністю виключити ШІ з навчального процесу — це все одно, що намагатися зупинити хвилю. Студенти знайдуть спосіб обійти обмеження, використовуючи персональні пристрої, VPN або просто знаходячи альтернативні чат-боти. І як результат, замість того, щоб навчити їх відповідально використовувати ШІ, ми створюємо умови для таємного та неконтрольованого використання.
Я це особисто спостерігав у своїй роботі з підлітками. Коли школа, де я консультувався, заборонила використання телефонів під час уроків, учні не припинили користуватися своїми пристроями. Вони просто стали робити це більш таємно, ховаючи телефони під столами чи в кишенях. Це не тільки відволікало їх від уроків, а й створювало атмосферу недовіри та закритості.
Крім того, заборони позбавляють студентів можливості розвивати критичне мислення та навички оцінки. Якщо ми забороняємо їм використовувати штучний інтелект, ми не навчаємо їх правильно оцінювати відповіді чат-бота, виявляти упередження та помилки та як використовувати штучний інтелект як інструмент для навчання та творчості, а не просто для автоматичного виконання завдань.
Зменшення шкоди: розумна альтернатива
Зменшення шкоди – це підхід, який визнає, що певні ризики є неминучими, і фокусується на мінімізації негативних наслідків. Він широко використовується в охороні здоров’я, наприклад, у програмах профілактики наркозалежності або зменшення шкоди від тютюну. Принцип простий: замість того, щоб повністю усунути небезпечне явище, ми намагаємося зменшити його негативний вплив.
В освітньому контексті зменшення шкоди означає визнання того, що студенти будуть використовувати ШІ, незважаючи на наші стримування. Замість того, щоб витрачати енергію на невдалі обмеження, ми повинні зосередитися на тому, як навчити їх використовувати ШІ відповідально та етично.
Три стовпи зменшення шкоди в освіті
На основі досліджень та власного досвіду я виділила три ключові принципи зменшення шкоди в освіті, які, на мою думку, мають стати основою нової освітньої стратегії:
-
Прозорість системи: Школи повинні визнати, що штучний інтелект вже інтегрований у навчальний процес, і почати з цього. Це означає переглянути контракти з постачальниками edtech, щоб переконатися, що вони використовують штучний інтелект, і відкрито говорити учням і батькам про використання штучного інтелекту в навчальних матеріалах і завданнях. Замість того, щоб приховувати використання штучного інтелекту, викладачі повинні демонструвати чесність і відкритість щодо своїх експериментів зі штучним інтелектом.
-
Педагогічна співпраця: Інтеграція штучного інтелекту в класну кімнату повинна розглядатися як можливість для спільного навчання, а не як вимога відповідності. Викладачі та учні повинні брати участь у невеликих пілотних проектах, ділитися досвідом і думати про те, як ШІ може покращити навчання. Важливо пам’ятати, що штучний інтелект – це інструмент, який покликаний допомогти вчителям, а не замінити їх.
-
Контекстні обмеження: Правила та вказівки щодо використання штучного інтелекту мають бути адаптовані до конкретних умов кожної школи та класу. Те, що підходить для класу в дитячому садку, може не підійти для курсу інформатики AP. Розробляючи рекомендації щодо використання ШІ, важливо враховувати цінності спільноти та потреби студентів.
Як запровадити зменшення шкоди на практиці?
Замість того, щоб просто забороняти використання ChatGPT, школи можуть заохочувати учнів:
- Уроки критичного мислення: Навчіть їх оцінювати відповіді чат-бота та виявляти упередження та помилки.
- Завдання, які потребують творчого використання ШІ: Наприклад, попросіть їх використати ChatGPT для створення ідей історії, а потім написати їх самостійно.
- Дискусії про етичні аспекти використання ШІ: Обговоріть питання авторського права, плагіату та відповідальності за використання ШІ.
- Практичні вправи для перевірки достовірності інформації, отриманої за допомогою ШІ: Навчіть їх порівнювати інформацію з різних джерел, включаючи надійні сайти та експертів.
Особистий досвід і спостереження
У своїй консультаційній роботі зі школами я помітив, що найефективніші підходи до зменшення шкоди базуються на довірі та відкритому діалозі. Коли студенти відчувають, що їх чують і розуміють, вони, швидше за все, будуть співпрацювати та дотримуватися правил.
Одна зі шкіл, з якою я працював, вирішила організувати серію дискусій зі студентами про майбутнє освіти та роль ШІ. У результаті цих дискусій учні самі запропонували низку правил використання ШІ, які були прийняті школою. Це не тільки підвищило активність учнів, а й допомогло створити більш позитивну та конструктивну атмосферу в школі.
Висновок
В епоху бурхливого розвитку технологій заборони не є вирішенням проблеми. Зменшення шкоди – це розумніший і ефективніший підхід до управління ризиками, пов’язаними з використанням ШІ в освіті. Визнаючи неминучість ШІ, зосереджуючись на навчанні студентів відповідально використовувати ШІ та створюючи середовище довіри та відкритого діалогу, ми можемо перетворити виклик на можливість і підготувати студентів до майбутнього, у якому ШІ відіграватиме дедалі важливішу роль.
Важливо розуміти, що це не просто зміна тактики, а фундаментальна зміна освітньої філософії. Замість того, щоб намагатися контролювати технології, ми повинні навчити студентів контролювати їх. А це вимагає від нас, освітян, бути не просто охоронцями знань, а агентами змін.
Джерело: ges.kiev.ua
