Кухня як серце школи: роль начальника шкільного харчування та спілкування з учнями
Шкільна їдальня – це не просто місце, де діти перекусюють між уроками. Це місце, де формуються звички, де народжується почуття спільноти, і, як показує досвід Халлели Ахмад, керівника кухні в державних школах Денвера, це також місце, де ви можете встановити важливі зв’язки з учнями, запропонувати їм підтримку та просто трохи тепла. Історія Галлели, розказана EdSurge, глибоко зворушила мене та змусила задуматися про роль шкільного харчування в житті дитини та важливість людини, яка стоїть за плитою.
Згадуючи свої власні шкільні роки, я розумію, наскільки важливим для мене був обід. Це був час, коли можна було відпочити від навчального навантаження, поспілкуватися з друзями і, звісно, смачно поїсти. Але, зізнаюся, я в ті роки не замислювалася, хто готує цю їжу, хто дбає про те, щоб вона була не тільки смачною, а й корисною. Для мене це був лише фон, невід’ємна частина шкільного життя.
Історія Галлели змусила мене переосмислити цю точку зору. Вона не просто готує їжу – вона створює атмосферу, налагоджує контакт з дітьми, підтримує їх. Вона не просто завідуюча кухнею – це частина шкільної спільноти, людина, яка в кожному учневі бачить особистість, яка потребує уваги та турботи.
За лаштунками шкільної їдальні: більше, ніж просто приготування їжі
Робота завідувача шкільним харчуванням – це, звичайно, величезна праця. Це не тільки вміння готувати смачну та здорову їжу, а й вміння керувати персоналом, закуповувати продукти харчування, стежити за дотриманням санітарних норм і, звичайно, враховувати смаки та уподобання студентів. Історія Галлели демонструє, наскільки багатогранна ця робота. Вона розповідає про необхідність вести облік, проводити інвентаризацію, делегувати обов’язки, замінювати відсутніх працівників і навіть виконувати частину їхньої роботи.
Але найголовніше, що мене вразило в її розповіді, це її щира турбота про дітей. Вона не тільки стежить за тим, щоб вони отримували достатню кількість поживних речовин, а й намагається встановити з ними контакт, підбадьорити, вислухати. Вона каже, що для деяких дітей шкільна їдальня є єдиним місцем, де вони відчувають, що їх бачать і чують.
Кулінарія як інструмент спілкування
В інтерв’ю Халлела розповідає про те, як просте спілкування з учнями, посмішка та добрі слова можуть допомогти їм почуватися краще. Вона ділиться історією студента, з яким спілкувалася щодня, і завдяки цій взаємодії її стан покращився.
Цей досвід показує, що приготування їжі може бути не лише способом наповнити шлунок, але й інструментом спілкування, способом спілкування з людьми, способом запропонувати їм підтримку та турботу.
Особистий досвід: роль шкільного харчування в моєму житті
Озираючись на своє шкільне життя, я розумію, що шкільне харчування відігравало важливу роль у моєму житті, хоча тоді я цього не усвідомлював. У моїй школі були свої улюблені страви, яких я чекав з нетерпінням. Пам’ятаю, як я раділа, коли в меню з’являлися пиріжки з капустою або картопляне пюре з ковбасою.
Але найголовніше, що запам’яталося, це атмосфера в їдальні. Це було місце, де можна було поспілкуватися з друзями, посміятися та поділитися новинами. Це було місце, де можна було відпочити від навчального навантаження і просто відпочити.
Я впевнений, що шкільне харчування відіграє важливу роль у житті кожної дитини. Це не просто спосіб наповнити шлунок, а й спосіб створити відчуття спільності, спосіб запропонувати підтримку та турботу.
Поради керівникам шкільної кухні:
Спираючись на досвід Халлели Ахмад, я хотів би дати кілька порад керівникам шкільної кухні:
- Встановити контакт з учнями: Не бійтеся розмовляти зі своїми дітьми, дізнаватися про їхні інтереси та пропонувати їм підтримку.
- Створіть позитивну атмосферу: Зробіть шкільну їдальню місцем, де дітям буде комфортно та невимушено.
- Будьте креативними в кулінарії: Пропонувати різноманітні страви, враховуючи смаки та уподобання учнів.
- Співпраця з вчителями та батьками: Працюйте разом, щоб забезпечити дітей здоровою та смачною їжею.
- Не забувайте про себе: Турбота про себе так само важлива, як і турбота про інших.
На закінчення:
Історія Халлели Ахмад є надихаючим прикладом того, як людина може змінити життя інших завдяки своїй роботі. Вона показала, що шкільне харчування – це не лише спосіб наповнити шлунок, але й спосіб створити відчуття спільності, спосіб запропонувати підтримку та турботу. І, мабуть, найголовніше, вона показала, що навіть звичайнісінька робота може бути наповнена змістом і приносити радість.
Впевнена, що багато керівників шкільних кухонь поділяють її погляди і прагнуть зробити шкільну їдальню місцем, де дітям буде комфортно, спокійно та кохано. І я сподіваюся, що ця стаття надихне ще більше людей задуматися про роль шкільного харчування в житті дитини та про те, як можна зробити цю роль ще більш значущою та корисною.
Важливо пам’ятати, що роль шкільного харчування не обмежується лише приготуванням їжі. Це також можливість спілкуватися з дітьми, запропонувати їм підтримку та турботу, створити відчуття спільності та зробити шкільну їдальню місцем, де вони почуваються комфортно, спокійно та кохано.
Ключове повідомлення: турбота про дітей – це обов’язок не лише вчителів, а й кожного, хто працює в школі, включно з завідувачем кухні.
Посмішка і добре слово можуть бути такими ж важливими, як смачна їжа.
Джерело: papaznaet.com.ua
