Память – основа пізнання навколишнього світу

84

Пізнавальна функція психіки полягає в побудові образу світу, який різною мірою повноти і адекватності відображає реальність. Ця функція здійснюється з допомогою пізнавальної діяльності, яка може бути чуттєвої і раціональної.

Чуттєву діяльність забезпечують відчуття і сприйняття, а раціональну – мислення та уяву. Результати такого пізнання дійсності стають досвідом людини завдяки пам’яті. Важко переоцінити її значення, адже без неї будь-яка діяльність була б просто неможлива. Академік В. Сєченов говорив, що без пам’яті відчуття та сприйняття людини зникали безслідно відразу після свого виникнення, назавжди залишаючи людини в стані новонародженого.

Без пам’яті минулого досвіду людина не може жити повноцінним життям, її втрату можна сміливо порівняти з втратою свободи. Людина, що володіє інформацією про особливості функціонування різних видів пам’яті, про її закономірності, знає теорії пам’яті в психології має можливість усвідомити важливість цього пізнавального процесу і по-новому поглянути на можливості власної пам’яті.

Пам’ять у різних напрямках психології

Визначення пам’яті в сучасній психології залишається незмінним. Це процес запам’ятовування, збереження, відтворення і забування людиною власного досвіду. Таким чином, людська пам’ять є ланкою зв’язку між минулим, сьогоденням і майбутнім. В процесі індивідуального розвитку кожної людини вона є основою становлення особистості. Поняття пам’яті в різних напрямках психології виходить із принципів конкретної теорії, які пояснюють її суть і закономірності. Ознайомтеся з основними теоріями пам’яті в психології коротко.

  • Асоціативна теорія. Ключовим поняттям цієї теорії є асоціація як зв’язок між психічними явищами. В пам’яті такі зв’язки встановлюються між окремими частинами матеріалу, який запам’ятовується або відтворюється. Дійсно, згадуючи що-небудь, людина шукає зв’язку між наявним матеріалом і тим, який потрібно відтворити. Були встановлені такі закономірності утворення асоціацій, як схожість (матеріал запам’ятовується і відтворюється за допомогою зв’язку з схожим матеріалом), смежность (матеріал запам’ятовується і відтворюється шляхом об’єднання з попереднім матеріалом), контраст (матеріалом пам’яті стає те, що відрізняється від матеріалу, який зберігається). Ця теорія не пояснює такої важливої характеристики, як вибірковість, адже асоціативний матеріал не завжди добре запам’ятовується. Також тут не враховується залежність процесів пам’яті від особливостей організації матеріалу.
  • Бихевиористическая теорія. Представники теорії вважають, що ключову роль у процесі запам’ятовування відіграють спеціальні вправи на закріплення матеріалу. Така тренування схожа на процес формування рухових навичок. На успішність закріплення матеріалу впливає інтервал між вправами, міра його схожості і обсяг, вік і індивідуальні відмінності між людьми.
  • Когнітивна теорія. Тут пам’ять сприймається як сукупність різних блоків і процесів переробки інформації. Одні блоки забезпечують розпізнавання характерних рис інформації, інші відповідають за побудову когнітивної карти, яка допомагає орієнтуватися в особливостях інформації, треті зберігають інформацію протягом деякого часу, четверті представляють інформацію в конкретній формі.
  • Діяльнісна теорія. Тут пам’ять сприймається як ланка активної зв’язку людини зі світом. З допомогою аналізу, синтезу, повторення, перегрупування і виділення окремих ознак людина будує мнемический образ (уявлення), який є ідеальною формою матеріалу, який включає індивідуальне ставлення людини. Процес запам’ятовування відбувається за допомогою додаткових зовнішніх знаків-стимулів, які з часом стають внутрішніми стимулами і людина отримують можливість керувати своєю пам’яттю.

Типологія пам’яті

Коллаж изображенийЗалежно від характеру матеріалу, часу його збереження і ступеня опосредованности механізмів виділяють окремі типи пам’яті людини в сучасній психології, з якими ви можете коротко ознайомитися.

За змістом: рухова, емоційна, образна, словесно-логічна.

  • Рухова є основою для формування навичок ходьби, листи, танцю, компонентів професійної діяльності. Вона є основою інших видів пам’яті.
  • Емоційна відповідає за збереження емоцій та почуттів. Цей вид пам’яті додає досвіду глибоко особистий характер, роблячи індивідуальну пам’ять унікальним явищем.
  • Подібна відображає досвід у вигляді мнемічних образів, створених на основі роботи органів почуттів.
  • Словесно-логічна допомагає запам’ятовувати думки, висловлювання, закономірності та особливості будови складного матеріалу. Від цього виду пам’яті залежить успішність теоретичного освоєння людиною навколишньої дійсності.

За часом зберігання: сенсорна, короткочасна, довготривала.

Book

  • Сенсорна характеризується дуже коротким часом зберігання матеріалу. Це миттєве відображення інформації аналізаторами, яка може зберегтися тільки за умови установки на її появу.
  • Короткочасна допомагає зберегти інформації протягом короткого проміжку часу, близько 20 секунд. Запам’ятовування відбувається після одноразового або нетривалого сприйняття матеріалу.
  • Довготривала здатна зберігати інформацію протягом необмеженого часу. Ця пам’ять починає діяти через деякий час після процесу запам’ятовування інформації.

За ступенем опосредованности: довільна, мимовільна, метапамять.

  • Довільна є генетичною пам’яттю, що не вимагає ніяких зовнішніх зусиль для запам’ятовування матеріалу.
  • Довільна передбачає використання спеціальних мнемічних дій в процесі запам’ятовування інформації. Це можуть бути різні способи організації матеріалу для кращого запам’ятовування.
  • Метапамять є найвищим рівнем розвитку пам’яті, який спостерігається у людей інтелектуальної праці. Це «пам’ять про пам’ять», коли людина знає особливості функціонування своєї пам’яті й успішно користується цими знаннями.

Фізіологічна основа процесів пам’яті

Фізіологічні механізми пам’яті вивчають у фізіології, психології, біохімії. Говорячи про механізми пам’яті, мова йде про якісь процесах, необхідних для запам’ятовування інформації і подальшого її відтворення. Інформація, яку людина намагається запам’ятати, проходить певний процес, в який включені механізми головного мозку: в корі великих півкуль нашого мозку залишаються сліди після процесу збудження. Саме вони дають можливість виникнути асоціативним зв’язкам, навіть при відсутності подразника.

Изображение процессов в памятиТаким чином, людина здатна запам’ятовувати, зберігати і відтворювати інформацію про відсутній предмет. Механізми пам’яті можна пояснити також за допомогою електрофізіології. Нейрони нашого мозку створюють замкнуті ланцюги, по яких рухаються нервові імпульси. Саме там зберігається інформація, перероблена мозком. Коли потік імпульсів повторюється, процес триває швидше і легше.

Ці механізми є основою головних процесів пам’яті в психології, до числа яких відносяться:

  • запам’ятовування,
  • збереження,
  • відтворення
  • забування інформації.

Запам’ятовування – процес пам’яті, який забезпечує закріплення нового матеріалу. Воно може бути довільним і мимовільним, механічним і смисловим, безпосереднім і опосередкованим.

Збереження – процес, який забезпечує утримання результатів запам’ятовування протягом тривалого часу. Відбувається за допомогою розумових операцій аналізу, синтезу, класифікації, узагальнення. Чим більше значення має для людини запоминаемый матеріал, тим краще відбувається процес його збереження.

Відтворення – процес, який відбувається у три етапи. На першому етапі відбувається впізнавання об’єкта, коли відбувається порівняння минулого збереженого досвіду з актуальних чином. На другому етапі відбувається пригадування – активний пошук і добування з довготривалої пам’яті необхідного матеріалу. Третій етап включає репродукцію людиною емоційно-наповненого образу, коли здійснюється повне визначення образу об’єкта за всіма параметрами.

Забування – процес пам’яті, який призводить до втрати чіткості та зменшення обсягу закріпленого в довготривалій пам’яті матеріалу. При цьому іноді його неможливо відтворити. Забування має позитивну функцію – знімає вантаж інформації, попереджаючи перевантаження пам’яті.
Види пам’яті людини:

За якими законами живе пам’ять

Існують певні закони і вправи для тренування пам’яті. Знаючи, за якими правилами функціонує пам’ять в людській психології, ви можете поліпшити процес запам’ятовування потрібного вам матеріалу і зробити його швидшим.

  • Закони інтересу і осмислення. Саме тому набагато легше швидко запам’ятати текст, який викликає непідробне цікавість, а якщо глибоко вникнути в суть інформації, то вона запам’ятається ще краще.
  • Закони установки і дії. Якщо дати собі уявну установку на запам’ятовування матеріалу, то він запам’ятається легше і швидше. Інформація, включена в процес будь-якої дії (в процесі гри) запам’ятовується краще.
  • Закони контексту і гальмування. Якщо з допомогою асоціацій зв’язати вже засвоєний матеріал з новим, то він запам’ятається набагато швидше. Якщо ж ви запам’ятовуєте схожі між собою матеріали, то спрацьовує ефект «перекриття» старої інформації більш нової.
  • Закони краю і оптимальної довжини ряду. Набагато краще запам’ятовується інформація, подана на початку або в кінці. Для кращого запам’ятовування, довжина ряду, який потрібно запам’ятати, не повинна бути більше обсягу короткочасної пам’яті.
  • Закони раціонального і емоційного підсилення. Яскравість враження впливає на якість запам’ятовування. Її можна посилити з допомогою малюнка чи запису, а можна постаратися викликати пов’язані з подією емоції.
  • Закони повторення і незавершеності. Про першому законі знає більшість людей, часто роблячи багаторазове повторення матеріалу для його кращого запам’ятовування. Яким би дивним це поняття не здавалося, але краще запам’ятовуються саме незавершені дії і завдання, недомовлені слова і фрази.
  • Те ж саме можна сказати і про рідкісних, незвичайних або дивних враження, які запам’ятовуються набагато краще, ніж буденні і звичні.